«Світ ловив мене, та не спіймав»

Сьогодні  в українців є культурний привід згадати видатного мандрівника і філософа, поета і педагога Григорія Сковороду. 22 листопада (3 грудня) 1722 р. у с. Чорнухи, Лубенського полку народився  “український Сократ”, як називав його Ізмаїл Срезневський.

Із дев’яти років він лишився круглою сиротою, але зміг здобути найкращу на той час освіту, і став учителем по життю.
Григорій Савович знав більше 10 мов, грав на скрипці, бандурі, гуслях, флейті; «умів поводити себе на публіці». П’ять років перебував за кордоном: у Будапешті, Братиславі, Відні, Італії, Празі. Жив при імператорському дворі.
У 1754-1759 рр. Сковорода на запрошення поміщика Степана Томари служив учителем його сина, Василя. У майбутньому Василь Степанович Томара (*1746 — ↑1819), стане дипломатом, послом Росії в Туреччині, сенатором, дійсним таємним радником. Як згадував В. Томара, його батько, переяславський полковник, попросив приятеля, київського митрополита Т. Щербацького, прислать у маєток Коврай наставника, розумного, освіченого, з ґречними манерами.
Попри шану і надзвичайне ставлення до Сковороди, він відмовився від блискучої кар’єри, став мандрівним філософом. Босоногий мандрівник носив торбину з сопілкою із слонової кістки, оправлену золотом, і книгу, писану в Давній Русі.

Як писав С. Єфремов, коли треба було знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між «сковородинцями», тобто учнями цього чудного чоловіка та прихильниками його науки.
Навіть перший на території України університет Харківський не дурно постав на Слобідській Україні, де найбільше жив і навчав Сковорода.

Кошти на новий університет, після заклику і «драматичних жестів» Каразина (р. 1802) надійшли від учнів великого філософа, велику, як на той час, суму — 400 .000 крб. Довгий час говорили, що Харківський університет – це пам’ятник учителю від учнів.

Аристократ духу, він жив, як античні філософи, за канонами свого вчення.
Веселий, балакучий Сковорода, у неділю, 9 листопада 1794 р. обідав з друзями, читав їм свої вірші. По обіді пішов до дуба, почав копати біля нього. Скінчив роботу, зайшов до кімнати, переодягся і ліг на лаві на віки вічні.Він помер на 72-му році життя 29 жовтня (9 листопада) 1794, с.Іванівка, на Харківщині.

Учень і друг Сковороди, Михайло Ковалинський написав першу книгу про Г. Сковороду і у своїй садибі в Сковородинівці створив музей учителя.

Міністр культури та інформаційної політики, Олександр Ткаченко анонсував святкування у наступному році на державному рівні 300-річчя від дня народження Великого Українця.

“Наступного року, з нагоди ювілею – 300-річчя, планується масштабне святкування на державному рівні. План заходів формуємо, але реалізація буде достойною імені Григорія Савича”, – зазначив Міністр.