Дозрівають вишні у саду,
пусткою стоїть самотня хата,
не зустріне більше вже ніхто
і мама вже в вікно не буде виглядати...
В хату двері тихо прочиню,
з радістю мене вона зустріла,
рушники всміхаються з стіни,
вишивать їх мама мене вчила.
Скатерина біла з полотна,
а на ній цвітуть волошки й маки,
а колись збиралась вся сім'я,
їли бублики солодкі з маком.
Хліб із печі, свіжі пиріжки,
глечик молока посеред столу,
за столом збиралася сім'я,
а перед сном, матуся нам співала колискову.
Заблукало десь дитинство у полях,
юність теж назавжди попрощалась,
мама й батько відійшли на небеса,
лише хата батьківська зосталась.

Людмила Якушевич