Літніх людей у віці 70-80-90 років запитали, про що вони найбільше шкодують у своєму житті.

Волонтерка з будинку для літніх людей, яка декілька років опікувалась старими і самотніми, опублікувала записані нею розповіді своїх оповідачів.

“Кілька років я допомагала самотнім людям похилого віку. Сьогодні мені навіть важко сказати, хто отримав від цього більше користі – я чи ті дідусі і бабусі, останні дні на землі яких, я намагалася зробити спокійнішими і легшими. Можу з впевненістю сказати, що моя ієрархія життєвих цінностей після спілкування з помираючими старими докорінно змінилась. Більшість з того, що здавалось в житті головним, відійшло на другий і третій плани. Ось про що найчастіше шкодують дідусі та бабусі”, – сказала вона.

Що характерно, вже багато років поспіль незмінними залишаються 4 речі.

  1. На першому місці: співчуття про те, що більша частина життя була віддана ненависній роботі.
  2. На другому місці: що так мало часу було приділено близьким і коханим людям, недостатньо з ними спілкувались.
  3. На третьому місці: співчуття про те, що так по-варварськи ставилися до свого тіла: неправильно харчувалися, не живили організм і не займалися профілактикою хвороб.
  4. Гіркота від того, що так і не встигли подивитися світ і мало подорожували.

Прожите життя у кожного оповідача склалося по різному. Були різні моменти і ситуації. Були радощі і сум, любов і біль, війна і радість перемоги. Молодими ми все сприймаємо інакше. Думаємо, що все ще по переду і зараз не час. Часто ми приділяли увагу зовсім стороннім людям, думаючи, що свої нікуди не подінуться і все пробачать, і все переболить. Замість того, щоб приїхати до батьків, ми їдемо у гості до подруги, яку від учора не бачили.

Психологи кажуть, що найбільш несправедливо ми ставимось до своїх близьких. Якщо у когось у родині поганий настрій, то першими під удар потрапляють рідні, ті, хто з тобою живуть під одним дахом. До певного часу ми не цінуємо того, що маємо.

Донька матері розказує як жити, а ж поки сама не стане матір’ю. Син докоряє батькові, що той нічого в житті не розуміє, хоча сам при найменшій потребі біжить до нього за порадою. Ми розмінюємо любов на гроші, а потім скаржимось, що ніхто не любить.

Життя не справедливе вважають деякі. В дійсності, воно не гарне і непогане, не солодке і не гірке – воно різне і прожити його слід так, що б не було болісно.

Кажуть, життя – не поле перейти. І не правильні кроки ми бачимо в кінці свого шляху, коли нічого не можна змінити. Тож чотири речі про які шкодують літні люди є основними, але не єдиними. Серед інших вони також виділяли не менш важливі.

Вони народили замало дітей

“Бачила як мій чоловік няньчиться з цуценям, і подумала – а це ж в ньому нерозтрачені батьківські почуття. Його любові на десятьох би вистачило, а я йому народила лише одного…”, – розповідає одна із жінок.

Вони надто багато працювали

“Тридцять років я працювала в хімічній лабораторії. Вже в п’ятдесят ніякого здоров’я не лишилось – втратила зуби, шлунок хворий, гінекологія. І навіщо, питається? Сьогодні моя пенсія – три тисячі рублів, навіть на ліки не вистачає”.

Вони купували забагато непотрібних речей

“Бачиш, доню, килим на стіні висить? Тридцять років тому за ним записувались в чергу. Коли килими давали, чоловік був у відрядженні, я одна його на своєму горбу тягла. І кому сьогодні цей килим треба? Хіба що бомжам замість підстилки”.

Вони замало навчались

“Ну чому я не вступила до інституту, обмежилася тільки технікумом? Адже могла б запросто отримати вищу освіту. А всі казали: куди тобі, вже двадцять п’ять років, давай, працюй, зав’язуй зі школярством”.

Вони не цікавились духовними питаннями

“Я навіть жодної молитви не знала. Зараз молюся як можу. Хоча б найпростішими словами: “Господи, помилуй!” Молитва — це така радість”.

Як бачите, ніхто не жалкує про те, що у нього було недостатньо машин, дорогої техніки і смартфонів. Ніхто не жалкує, що мало часу провів у нічних клубах або за порожніми балачками. Нікого не турбують матеріальні речі. Всі шкодують лише про одне: що не вистачило сміливості жити так, як їм хочеться.

То ж, давайте жити сьогодні, цінувати кожну мить, робити прості речі і ні в якому разі не шкодувати про прожите життя.

Пам’ятаєте? “Мої роки – моє багатство!”